Я так довго тебе терпіла,
Що навчилася жити сама.
А я ж просто тебе хотіла,
Та на серці холодна зима.
Ти міг стати моїм зорепадом,
Що виконує кожне бажання,
Чи лютневим лишитися градом,
Бо для тебе любов – це змагання.
Можу стати твоїм покривалом,
Захистити від кроків весни.
Тобі ніколи не буде замало
Реальної казки із снів.
Можеш бути для мене пасткою –
Я твої покохаю тенета
І своєю назву тебе казкою,
Щоб нам заздрила ціла планета.
Я осінню стану для тебе
Заховаю у спокої сну,
Загойдаю як вітер у себе
І випущу в руки весну.
Стань же нарешті тією стрілою,
Що поцілить у серце порожнє
Й наповнить той орган тільки собою,
Бо в непевності битись не може.
Наповни мій світ своїм світлом –
Я надією стану для тебе.
Чи будь безіменним привітом,
Ну стань хоча б кимось для мене!
19 березня 2007 року
Яна Самчук
