Коли не побачиш промінчика зрання,
тоді увірветься банальне звикання.
Солодкі стрічання, гарячі прощання -
розбурхане море емоцій - кохання.
Ліричне, трагічне і сни кольорові -
приблуда душі в океані любові.
Зима, літо, осінь в квадратному місті -
це вже не кохання, а дні золотисті.
Сріблисті і чисті домашні підкови-
барвінкові дні, чи майно ярмаркове.
Стривожений вітер, розбурхані води,
і краплі дощу - це від блага природи.
Затишшя, мовчання, чекання...
Емоція тиха, чи, навіть, безлика...
Чому так дратує банальне звикання,
ноги до старого свого черевика?
