Той блиск, той погляд, навіть і без слів,
Він ввів мене в оманливу свободу,
Він миттю всю мене заплонив,
Не встигла і спитати в тебе хто ти?
Не встигла озирнутись навкруги,
Замріяно відвести карі очі.
Невистачило мабуть наснаги
Згадати про оті чудові ночі.
Схопилась не за серце — за плече,
Твоє плече надійне наче скеля,
А сонце так в обличчя і пече,
Зелено-синя підпливає хвиля
І на твоєму мужньому плечі
Лежить моє замріяне обличчя,
І твої очі заглядають у мої....
Ми знову опинились на узбіччі…