Ось так просто.....слухати шум дощу,
у тишині,
І не боятися почути знайому пісню...
Це напевне все, що потрібно завжди мені.
Ти не знаєш, що я відчуваю,
та й вже не взнаєш ніколи...
і без тебе ще багато смутку я зазнаю,
адже ти залишився
назавжди
тут зі мною.
Але, ти десь там, далеко...
за сотнею кілометрів,
за тисячею дзвінків,
за мільйоном посмішок,
за безмежним поглядом твоїх
бірюзових очей.
А зараз, ти десь живеш,
ти мрієш,
ти думаєш, дихаєш, літаєш
але за стінами нездоланних меж.
А я тут, у самоті,
у темноті й імлі
слухаю шум дощу
і згадую наші дні.
Твої очі синього моря,
наші розмови до самого ранку,
моя перша безмежна любов,
яка летить вище неба і сонця.
І залишилась в серці
лиш мрія,
давній смуток
і майбутня надія...
А я мрію колись зустріти тебе
через багато років,
і хочу знов відчути себе
тою дівчиною,
яка кохає назавжди тільки тебе.