І
вночі із гавані
у дальню путь
а днини саваном
течуть-течуть
вузлами в'яжуться
навколо ніг
мірила-важелі
не збіжжя - збіг
цяцянки-жереби
каприз богів
крайнебо жевріє -
владар приплив...
ІІ
Навіщо мені оберемки зотлілих подробиць,
воскреслі з багаття твоїх чудернацьких доріг -
узори амбіцій, які ти збагнути не зміг
при першій, і другій, і третій, і надцятій спробі?
Навіщо мені чоловік, мов дитина, судомний,
що ніби знічев'я напнув золоту тятиву?
Одвічний скиталець, випáдком прибитий до дому,
в якому я досі чекаю, але не живу...
Картинка: А.Данілов "Пенелопа"
