Cogito ergo sum.
Ні, не існую більше.
Не розплітатиму дум
У ліричному вірші.
Нащо єднати слова
В черстві рядки і рими,
Мрія в зірках ожива,
Серцем її утримай.
Тільки плекати нащо
Мрію — для пут землі?
В небі немає фальші.
В зорях її політ.
У спраглі серця вона
Може зіркою впасти.
Тільки віддатись сповна
Їй не кожному вдасться.
Серце достигло з'ясніє,
Втримавши мрію на мить.
Грійте, плекайте мрію,
В серці її бережіть.
Легко її застудити
Вихром байдужих думок.
Полум'я вщухне від вітру
Долею згаслих зірок.
Серце, що мрію згубило
Гниє, навік обездушене.
Сухість вирує у жилах —
Серце безмрійно засушене.
Мрії я зрадила прикро,
Легко їй скривдила крила.
Карана зоряним вироком
Жити із серцем змертвілим.
Cogito ergo sum.
Ні, не існую більше.
Карму у серці несу
Мрію почути у тиші.
