Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: БЕЗЗОРЯНООКО - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ gala.vita, 20.10.2012 - 23:01
Вот мой секрет, он очень прост: зорко однолишь сердце. Самого главного глазами не увидишь. А. де Сент-Экзюпери нічого й добавити - "те, чим бачать зірки, – од природи в тобі незряче…" Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це називається -- "не в бровь, а в глаз..." - абсолютно точно... незряче серце... і скільки не мий шибки і не протирай окуляри -- не туди зусилля прикладаються... бо "зірки" не в небі, і не через шкло -- а в серці...дякую Вам, люба Віточко... Ви мене розумієте, майже... як себе ... і це радісно знати... Леся Геник, 19.10.2012 - 21:32
Валю, зачитую, відзначаю, протягую крізь себе нитки Вашого думання, аналізу за-віконного... …багато на світі лЮду… одно – вбачить зірку у тьмаве в`язничне вікно… інше – в ключі джерельнім не побачить нічого, окрім як бруду Дякую... Просто... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Лесю, впевнена, що Ви завжди побачите зірку... навіть і без вікна... поета втримати у неволі неможливо - він думкою, уявою вибереться будь з яких мурів і подорожуватиме собі не тільки світом, а й Всесвітом... що й робимо, на чому і тримаємося...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну, Юля почала з того, що повимивала вікна в камері, куди її кинули... це також варіант... думаю, вона бачить зірку...дякую, пане Ох, передбачала асоціації з Юлею... бо такі "паралелі" цілком прогнозовані... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пані Лесю... запропоную Вам кави вранішньої - якраз свою п"ю... погомонимо...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, любий пане Олександре... основу цього вірша - як дві жінки дивляться в тюремне вікно і одна бачить так-но бруд на шклі, а друга - зірки на небі - пам"ятаю уже років зо 25... десь колись давно прочитала, хтось із психологів так сказав... ну, нарешті я її поетично опрацювала... це рідкісний випадок "запозичення" у практиці моїй... хоч і доводжу собі, що таке "переспівування" цілком можливе (класики також брали сюжети, скажімо, давньогрецьких легенд і осмисляли по своєму, "накладали" на їхню сучасність, але якийсь некомфорт все одно доймає мене)... може, Ви мене підтримаєте і скажете, що ідею не "присвоєно", а... "опрацьовано"?...послатися на автора не можу, бо не пригадую хто ту фразу сказав... дякую Вам за "шедевр", але це з кимось у співавторстві вийшло... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Ліночко... і мені візити Ваші до душі...
Борода, 19.10.2012 - 11:31
Глибока філософія, Валю. Небо одне над нами, та не всі його одинаково сприймають... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мабуть, це так і має бути, так замислювалося... щоб ми були різними... щоб ті, хто вміють не помічати брудного вікна, а бачити за ним зірки -- розповідали "близоруким" свої невигадані казки... за що другі часто зневажають перших, бо не вірять їм, чи заздрять... але це крайнощі... такі пояснимі... здібність зору.. і якби це враховувалося, хоч би на рівні : все може бути -- легше було б усім...ну, тут не тільки ця тема... тут їх кілька... у тому числі і тема поета... який щось там собі бачить...і доводить... але і йому чесно доводять, що то -- його фантазії, вигадки... врешті - всі ми ув"язнені світу сього... дякую, пане Ігорю...ви дуже точно сказали "Небо одне над нами, та не всі його одинаково сприймають..." -- і в цьому суть... Наталя Данилюк, 19.10.2012 - 10:30
Мабуть кожен бачить те,що хоче бачити...Хтось розгледить серед нічної мли яскраву зірку,а хтось серед зоряного неба помітить порожнечу...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пані Наталю, за коментар... трохи вболівала за цю тему... за фабулу... антитезу... але, бачу, все ок... спокійно зустрічатиму тих, хто вже стукається, щоб писатися...
|
|
|