Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Леся Геник: Остання осінь - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Окрилена, 27.10.2012 - 08:40
Емоційно Цей фільм скільки б разів не переглядала, завжди хвилює... навіть знаю , що "Осінь в Нью Йорку" - це хороша кінотерапія, щоб зрозуміти, пережити, пропустити через свою свідомість почуття бажання і неможливості побороти невиліковну хворобу... Почуття втрати - так символічно тут - беззахисні листочки на вітрі, які з останніх сил тримаються на гілочці дерев Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Наталю, справді цей фільм хвилює кожного разу, скільки б разів його не переглядав. І, так мені видається, вчить цінувати у живому світі живе і щире!Дякую Вам щиро! ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 27.10.2012 - 05:21
ЗНАЙОМА ТЕМА... ЯКБИ Ж ТО ТІЛЬКИ У ФІЛЬМАХ... ОСТАННЯ ОСІНЬ У КОЖНОГО СВОЯ...ЩОДНЯ ПОМИРАЮТЬ ЛЮДИ - ЦЕ ЖИТТЯ...ТВІЙ ЧОЛОВІК ПРАВИЙ - ТОНКОСЛЬОЗИМ БАЖАНО ДИВИТИСЯ МУЛЬТФІЛЬМИ І ТВОРЧІ ВЕЧОРИ ГУМОРУ - Я НЕ ЖАРТУЮ! Я ТЕЖ ЗАВЖДИ СПРИЙМАЮ ФІЛЬМИ, ЯК РЕАЛЬНІСТЬ І ПРОПУСКАЮ ЕМОЦІЇ ЧЕРЕЗ СЕБЕ. ЯКЩО ЗАЧЕПИЛО ЗА ДУШУ, ЗНАЧИТЬ ФІЛЬМ ДУЖЕ ХОРОШИЙ... АЛЕ Я ВЖЕ ТРОХИ НАВЧИЛАСЯ НЕ СПІВПЕРЕЖИВАТИ, А ТІЛЬКИ ПЕРЕГЛЯДАТИ... ХТОСЬ МОЖЕ СКАЗАТИ, ЩО БЕЗ ЕМОЦІЙ НЕ ЦІКАВО... А Я ПО СОБІ ЗНАЮ, ЩО НЕГАТИВНІ ЕМОЦІЇ ВБИВАЮТЬ! АЛЕ ЧОМУСЬ БІЛЬШІСТЬ ЛЮДЕЙ САМЕ ТРАГЕДІЇ ПОЛЮБЛЯЮТЬ... ТВІЙ ВІРШ, ЛЕСЮ, НАПИСАНИЙ МАЙСТЕРНО... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А мені, певно, того не навчитися ніколи... Та попри все, ціную понад усе живу емоцію, якою б вона не була, окрім агресивно-деструктивно налаштованих! Хоча,цілком імовірно, що означення й такого роду, теж відносні і для кожного зрозумілі по-своєму... Дякую Вам за мудрий розлогий коментар,Олю! Дай Боже, щоб у серці селилися тільки світлі сонячні емоції! Борода, 27.10.2012 - 00:22
Дуже гарно! Не дивися фільм, але таке враження, що вірш Наталі Данилець, яким вона назвала свою збірку теж про нього. Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Емоції і світовідчуття часто бувають схожими...Дякую, п.Ігоре, за відвідини) Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,п.Олександре... А фільм, якщо випаде нагода, перегляньте)
Бойчук Роман, 26.10.2012 - 22:59
А я фільму не бачив, тому дещо не так розтлумачив прочитане. Даруйте! Неодмінно подивлюся. Як називається не підкажете?
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Осінь у Нью-Йорку"... Приємного перегляду!
Валентина Ланевич, 26.10.2012 - 22:57
Це просто неймовірно! Відчайдушно-кричущі, глибокі почуття, що проймають, пронизують наскрізь.
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, п.Валю, за глибину відчутого...
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І свої певно теж, Дануточко... Бо такий біль не залишає байдужим, хоча й за осінню і зимою квапиться весна...Дякую Вам! Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вдячна, люба Фрау, що обрали... І відчули...
Бойчук Роман, 26.10.2012 - 22:26
Сумно, проте у Осені є ще місяць Листопад.., хоче це вже не Осінь( Шкода, що вона від нас йде, нам мало її, вона надихає!)
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та зле знати, Романе, що осінь- вже остання... Оце - найгірше...Дякую Вам! Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мій чоловік каже, що такі фільми мені дивитись - зась! Надто переймаюсь, чи що... Але ті емоції - живі і вони зачіпають за живе! Дякую, Патарочко!)
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Лесенько, фільм тримає в напрузі до останньої миті... Дякую Тобі! Наталя Данилюк, 26.10.2012 - 22:17
Бачила цей зворушливий фільм...Так тонко ти все провідчула і передала-серце щемить...
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко... І мене зачепило неймовірно...
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Таке воно - відчуття тої миті безвиході, коли перепустити через себе...Дякую, п.Тамаро, за тонко-відчуте! |
|
|