Ось і осінь прийшла
Золотисто-багриста.
Де ти, юність моя,
В тополинім намисті?
Плаче стиха верба,
Листя скинувши в річку.
Юнь давно відійшла,
Відійшла в пам’ять вічну.
Пори років спливли:
Весна, літо і осінь.
То ж спитаю в зими:
"Чом живу я ще досі?"
Жаль, що в мене весни
Вже не буде ніколи.
Я бреду до зими
Через всі перепони.