Я дихаю тобою як озоном
Спекотним і холодним наче лід,
Я розчиняюся в тобі шаленим стоном
І плавлюся з тобою наче мідь.
Я – Ти, злиття двох тіл і крові,
З’єднання хіті й почуттів,
Вуста твої гарячі і медові
На півдорозі нових відкриттів.
По тілу блискавки проходять струмом,
Здіймається жага аж до небес,
І розчиняється у пам’яті вчорашнім сумом
Меланхолійний осінній стрес.