І зовсім безпідставно,
скажу, що і без права,
тебе заревнувала -
так сильно і так вдало,
що в серці тягне сумом,
таким, що не заснути,
бо твої очі поруч
і хоч би раз вдихнути.
Бач, очі твої поруч,
та не мої так близько,
тому на серці снігом
заметено і слизько.
Тому ні надобраніч,
ні ранком тихим свіжим
не зазирну як завжди...
У серці зимна крижа.
Та все одно вразлива,
Бо очі твої милі-
всміхненні і щасливі
у золотавім світлі.
Байдужість зазиваю-
так легше спокійніше...
Щасливим будь як завжди,
а я зявлюсь пізніше...