Що ми будемо мати у нашім краю,
Коли рідна нам Мати співала пісні
Про козацьку звитягу здобуту в бою,
Ну, а ми залишились немов би німі?!
Мов не чули той спів про стрільців січових,
Що до скону стояли за волю та честь,
Про повстанців нескорених, вічно живих,
Про калину здійняту до самих небес.
Що лишиться тим дітям, що знають лишень
Кілька наспіх завчЕних невичурних фраз,
Де у кволій подобі підтекстних значЕнь,
Крізь порожні слова прозира декаданс.
Батьківщино моя, мій омріяний край,
Що постав крізь руїну у лютій борні,
Своїм дітям німим голосніше співай,
Нехай линуть навкруг твої щирі пісні.
Хай лунають проникно у світ голоси.
Мій народе, той спів – то стискання сердець
До нестями закоханих в сяйво краси...
Це моя Україна – чесноти взірець!
28-29. 11. 2012