Як без болю летіти до неба?!
Й разом з крилами падати вниз?!
Як же світла просити у Феба,
Коли душу окутала ніч..?!
Я летіла закута в кайдани
І хотіла вірити снам..
Та любов, що горіла віками
Помирає від ніжних ран..
Я в ті рани атласом врізала
Безкінечність стражденних ночей..
Я атласом себе покривала
Від палаючих світлих очей..
Моя кров вся насичена киснем,
Руки в небо летять, а душа
Наче німфа небесна завмерла,
Де стоїть сріблом кута труна..
Ідеальність вмиває сльозами
Тіло в шрамах, що бУло моє..
Я не прагну ходити стежками,
Та і в небо мене не несе..
До землі я прикута печаллю..
Силу волі гартує мій біль..
Як без болю летіти до неба?!
Як із крилами падати вниз!?..