Самотня ніч ворожить на зірках,
В душі бредуть печалі-пілігрими.
Волає тиша, мов полин, гірка.
Думки мої – не в такт, слова – не в риму…
До тебе не приходжу більше в снах,
Лиш спогади – невірні слуги часу,
Мені дозволять доторкнутись дна
Хмільного моря, де тонули разом.
У павутинні вічності бринить
Струна-крило загубленого раю,
Курличе час жалями сивини,
А я скарби минулого шукаю
У небі мрій, де чарівна рука
Малює сни у місячнім соборі,
І де любов, безсмертна і п’янка,
У келих серця наливає зорі…
Гарно! Прекрасний зразок лірики кохання! Одне малесеньке зауваження:полинь - полин(українською, бо "полынь" - це з рос. мови).Зачарував Вас цей чарівний хлопець!
Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, да.. "полин". Дякую, Наталочко, за підказку і відгук!
Прекрасний зразок лірики кохання! 
Одне малесеньке зауваження:полинь - полин(українською, бо "полынь" - це з рос. мови).Зачарував Вас цей чарівний хлопець! 
