У лісі школа.Цей клас для птахів,
У сад відкрите завжди вікно.
Птахам майбутнє - польоти, радість!
Сумлінно зубрять вони сім нот.
Про перельоти далекі мріють,
Пірнати в хмари, мов у пісок.
Вивчають гори, моря і ріки
І знають добре кожен урок.
А поруч клас, де Вужі і Жабки.
Вони у школі теж день при дні.
Їм нецікаво, їм вчитись важко.
"Навіщо, - кажуть, - знання міцні?
Скачи і повзай, куди захочеш,
Зима настане - ховайсь мерщій...
Лиш май здоров"я і добрі очі.
А що майбутнє? А що з тих мрій?"
І раптом диво: Вужик крилатий -
Із пір"я крила сам змайстрував.
В класі несміло почав казати,
Що він у книжці таке читав...
Радіє Вчитель: це ж справжнє диво,
Що в небо Вужик цей захотів.
Зробив сам крила - і вже щасливий!
Що б не казали, а він - зумів.
Нехай в польоті буде недовго -
Миті польоту сповнеі чар.
Як хвилюватись будуть за нього!
І світ здивує новий Ікар...
Птахам літати вчитись не треба:
Це їх простори - небесна даль...
Коли ж добрався Вужик до неба,
Для Тебе, Вчителю,
Це вже Медаль!