«Понад усе сіди шанували плуг, сонце та лісовий горіх…»
(Скелла «Війна з фірболгами»)
Вітер з океану
Холодним віскі
У мій дірявий келих.
Роса на траві
Як сльози Ірландії –
Старої вдови.
Біля білого каменю
Якому поклонялися
Люди мого клану,
Тінь мертвого короля Кормака*
Загубила мішок з туманом.
Отож ми і журимось
Збираючи з того туману росу**…
Країна холодних каменів
Країна сумних пісень
Країна п’янкого вересу
Країна гордих королів
Країна червоної охри
Країна…
Де ти?
Примітки:
* - мається на увазі Кормак макАрт (Cormac macAirt) (204 – 244) – верховний король Ірландії, онук короля Конна Сто Битв (Conn Cétchathach) (116 – 136).
** - натяк на давню ірландську пісню «Роса туману», яка стала гімном ІРА.
Чому такий сум? Ірландія (О, Ерін мій край моря!) все ж існує. Злегка ще попхнути бритів з півночі - і:
"Садок вишневий коло хати",
ірландське віскі всюди п'ють,
ніхто не rolling out гармати*
і rocky road веде у Dublin -
ірландці весело живуть!
До речі, Come Out Ye Black and Tans якось звучить веселіше за Foggy Dew, як на мене.
*це щось пригадалось Johnny I Hardly Knew Ye
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В Ірландії справді багато веселих пісень. Хоча насрправді кожна весела пісня сумна... А ще нам можна тішитись, що нам пощастило більше ніж тасманійцям - їх винищили до ноги, а ми живемо собі досі. Тільки мову нашу майже знищили, але є надія... Так що я теж оптиміст.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та цю пісню можна послухати в інтернеті. Наберіть в пошуковій сстемі "музика Foggy dew слухати" і слухайте... Чудова старовинна пісня. Дуже багато виконавцій її виконували. Цікаво і гарно виконала цю пісню фолк-група "Dubliners".
Чудово! Як Ви, Шоне, любите свою країну, у нас же трапляються люди всякі...
хочу привітати Вас з Новим роком!
Бажаю Вам доброго здоров"я, довголіття, щоб біля Вас були тільки гарні, добрі люди і щоб Ви завжди були з нами на цьому сайті
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00