Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ЕФІРНА НИТКА - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, люба пані Jaroslavо! упевнена, що така музика Вам знайома...
gala.vita, 20.01.2013 - 10:38
МихаилАнтонович Гальчинский. це автор того вірша."Янголи" щойно знайшла Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, люба Віточко... радію, що Вас так зацікавила тема Олірни... Ви там буваєте... але буваєте і в інших площинах... як і всі ми... якщо захочете про це детальніше - то можемо поговорити у приваті...завжди радію спілкуванню нашому... щиро... і зацікавлено... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, люба пані Надіє... Ви мене завжди відчуваєте... і я радію Вам щоразу щиро...
Окрилена, 19.01.2013 - 21:20
Яка невагомість.... У поглядах, як у провідниках струменіє енергетика. Скільки сонця тут і добра , і тепла Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
погляд - це дотик... помічали ж, звичайно, що, коли хтось дивиться на Вас, несподівано озирнетеся у відповідь на погляд чийсь...погляди - це дотики... різними бувають дотики ті... колись напишу про один погляд - якраз протилежний цій моїй світлій ефірній нитці... я його проз сон відчула (у метро сталася подія...) - і так мене захистили - розбудивши... бо погляд той був чорним-чорнющим... з глибин темряви... завдяки тому, що я проснулася і миттєво дещо вдіяла, захищаючись (виключно інтуїтивно... нічого я про такі впливи не знала, нічого більшого, чим усі ми знаємо про таке, не вірячи...) - наслідки звелися до мінімуму... дякую Вам, люба пані Окрилена... Ваші погляди завжди сповнені сонця! і я завжди рада "бачитися" з Вами... gala.vita, 19.01.2013 - 01:40
захотілось поділитись нещодавно знайденим в інтернеті і воно видалось співзвучним...http://mianga.ya.ru/replies.xml?item_no=1064 Mianga написала 15 сентября 2009 года, 18:13 Ранішні гості... Янголи… Янголи мене чарівно обнімали, Дихати спокійно вранці не давали, Душу Світлом ніжно цілували, Поки демони мої солодко спали. Спогади з небесної Олірни Ароматом ніжним проливались, Долітали до мого обличчя, Серця тихим подихом торкались. Дивосвіту мрія посміхалась, Чарівними дзвонами манила, Потаємні відкривала дверці… В моїм серці виростали крила. Кришталева чистота джерельна Розливалась паводком широким, Напувала серце Ясенсвітом, Повертала у дитячі роки. Промені ранкові вже дзвеніли, Відкривали росам шлях до Неба. З ними мої сльози відлетіли – Їм на Небо вже давно вернутись треба… Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...ідеї Олірни витають в Енрофі... торкаються розумів людських... от і співзвучимо.... кожен у власній тональності... дякую Вам, люба Віточко... ми з автором цього вірша справді десь дотичні... темою врешті... спробою висловити невимовне... Вразлива, 18.01.2013 - 11:46
Валю! Чудова мелодія між Ти і Я,і музика на крилах дня, гармонія і близькість в почуттях,вже не окремо,хочу Ми сказать.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...бувають такі погляди у людей інколи - як ніби музика, пронизана світлом... то любов проз зір із душі струменить і осяває... це справді той прекрасний момент, коли "я" і "я" - звучать як "МИ"...дякую Вам, люба пані ranimaja... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам, любий пане Віталію...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам радісно, пане Осірісе... приємно, що образи Вам сподобалися...
Наталя Данилюк, 17.01.2013 - 21:24
Музика погляду - так незвично і так чуттєво, витончено... Заворожує Ваша незбагненна мелодія, налита сріблом!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дивовижно! хоч струмок у мене з атласною певерхнею і пронизаний сонцем - золотом отже - я, роздивляючись цей вірш ще ДОслівно - весь час бачила і відчувала срібло... і от Ви, Наталю - хоч у віршеві срібла і немає , пишете "незбагненна мелодія, налита сріблом" - саме СРІБЛОМ... я вражена - отже, срібло там було, і хоч і не проявлене словом - в "аурі" вірша присутнє... дякую Вам, за тонке сприйняття...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Ліночко... посилаю Вам навзаєм сонячних переливів на атла́сній поверхні струмка...
валькірія, 17.01.2013 - 15:24
Ти музику чуєш в напоєних небом струмках,мовчанні симфоній, солодкім полоні у маревах свого безсоння, в якім безборонна, у рідних, коханих руках. Зриваєшся в світло. Шалено пульсує у венах прозріння і вище, уже не лякають вчорашніх надій попелища, а сни твої віщі пронизують темінь. Крізь нас пролітають усі непокірні вітри, бентежать уяву, розбуджують трави, що ніжаться в сонці ласкавім, на ранок зростають в нестримності рим. Встеляєш словами, що линуть з небесних осель, стежину до серця, яке крізь моря й океани до тебе озветься у ритмі інерцій весняних новел. На кінчику пензля незримого Майстра згори краплина бажання, яке розцвіте в твоїм серці у лоні світання, неначе останній безумного шалу порив... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
прекрасна поезія, пані Наталю... дякую Вам... приємно бачити Вас на "рожевому тлі"...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Віточко! щаслива, що Вам цей вірш до душі...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам щиро, Марамі... приємно і важливо знати, що таке позитивне враження справляє вірш... і за п`ятірочки вдячна... а то - нулі - порожнеча ніби... дві порожнечі...))) |
|
|