напрочуд нелогічна?
що ж, і таке бувало.
я часто уперто іду,
а сама не знаю куди.
колюча й цинічна?
вам просто не випадало,
на щастя/ біду,
мій шлях зі мною пройти.
рахунок хвилин – педантичний.
і горе мені –
я ж зОвсім не ціную час.
мабУть, ми у просторі просто дотичні.
мабУть, це не наше, не нам, не для нас.
мабУть, не навчилась чи просто не вмію..
а посібник..шкода, та не видав ніхто.. нема..
я давно..я давно це сама розумію:
це кінець. почуття, вони є, любові – катма.
ми – дотичні, не перехресні.
надто рідні, що аж чужі.
може там, на моїм піднебессі,
все ж затупляться гострі ножі.
може там, я навчусь не писати
не про тебе і не тобі.
може там, ти навчишся читати
між рядків. ну годі вже! ні!
ну скажи мені, хто наплутав?
у горючому пеклі, чи там Нагорі?
долі наші у вузол, хто сплутав?
в смерті петлі твої і мої?..
ну скажи, хоч, кого мені клясти?
це доля? фатум? чи дурний купідон?
ти не знаєш.. я хотіла б пропасти..
подзвоню на небо.
спитаю у Них..
де ж телефон?..
