Ніжність падає снігом на плечі,
Обіймає сестричка Зима,
Для дерев, що в дрімоті затихли,
Кращих шатів у світі нема.
У беззвучному вальсі сніжинки
Рознесуть по лісах тихі сни,
І насниться їм щебіт пташиний
Та річок прославляння весни.
Крізь густі очеретяні вії
В білім мареві сніжних вітрів
Привижаються озеру в кризі
Гомінливі ключі журавлів.
Заколисує казка зимова,
Під ошатнії ковдри хова
До весни, як до раннього ранку,
Затихають пісні та слова…
…На світанку птахи перелітні
Принесуть сотні вражень нових,
Поспішать розказати всім друзям,
Аби ті пораділи за них.
І, під враженням, будуть дерева
Нові зачіски швидко ростить
Під річкові пісні прещасливі,
Які славлять пробудження мить.
Сонце високо променів щедрих
Господарству наділить сповна,
Бо й найменша тоненька стеблинка –
Його крихітка-донька земна.
Ранок світлий і зеленоокий
Білі сни перетворить ураз
У реальність яскраву, бурхливу!..
Подрімайте ще… Поки є час…
