Тієї ночі було досить тихо. Ще бузок зовсім не згасав, ще дарував себе сільським дівчатам і ніжно п»янив серце. Отак, тієї травневої ночі народилась вона – Надія. Саме так хотіла її назвати мама Оксана.
Довго не могла завагітніти... Нічні кошмари не давали віддатись сну. Та раз наснилось, що стоїть Оксана на роздоріжжі, а по чотирьох сторонах - вишневий сад, а попереду – діти (дівчатка).
- Мамо! Ану глянь сюди, це ж я ...
І це ехо долітало зі всіх сторін. А вона одна стоїть і плаче. Біжить до однієї дівчинки, а та зникає, залишаючи, чомусь піря. До іншої – піря... І так, бігаючи по колу, зморило її... Впала. Закричала диявольським голосом...
- Оксаночко! Люба, що з тобою? – спитав переляканий Прохор.
- Донечко, йди до мами. Йди, сонечко! – промовляла, марила спляча Оксана. Плакала, наче кого ховала. Та враз прокинулась.
Оксанчині очі вперше так налились росою, вперше стали такими важкими, що Прохор аж поблід з її погляду.
- Я бачила сон... Маленькі дівчатка від мене тікали, я наздоганяла, а там лише піря. Навіть в сні не можу обійняти дитини, - і все плаче, збиваючи лігті об стіну.
- Оксано, все буде добре. Бог нас не покине! Давай будемо тільки надіятись. Будуть у нас діти. – Казав заспокоєно Прохор.
- Навіщо надіятись? Вірити? Не маю більше сил... Не судилось...
Вони вдвох довго мовчали. Довго слухали тишу, а ще довше важкі росянисті очі затуляли руки. Прохор обійняв коліна Оксани і просто молоді мовчали...
Через годину:
- Я тебе ніколи не ки-ну... Ко-ха-ю... Ти у мене єдина, моя перша і моя остання. Хай там що, та без тебе я ніхто... Пускав свої сльози хлопець і так міцно обіймав її коліна, а вона йому:
- Ніколи не кажи «ніколи»... – сказала, як відрізала.
Я прозу все залишаю на "слуше потім".
Ось і добралася) Мене вразила оповідь - тонкощами, деталями внутрішніх переживань і мовою жінки (емоційна, швидка) і чоловіка (заспокійлива і логічна). А ще зображенням ліній сну, які стають паралелями для реальності.
Ліна Біла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую) та ось вирішила написати щось прозове...поки що працюю лише)
гарний початок!
