Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Ігнатова: Надворі тихо… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
від усього серця спасибі!
Олена Бондар (Бондаренко), 11.02.2013 - 00:54
Дуже гарно.А це просто супер: І зорі щось не ловляться в лимані. І налипає на моє лице Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за такий емоційний відгук!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не може не радувати така реакція. дякую!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую! Писалось з натури-позавчора їхала від куми вночі велосипедом, а туман такий, що світло ліхтарика лише перед носом світить... От воно й записалось.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую! Чого боятися, я ж добігла додому(вірніше доїхала велосипедом від куми)
Андрей Кривцун, 10.02.2013 - 23:05
Сидела дома... Было хорошо...Вдруг ка-а-ак рванула! И в тумане скрылась. Дождь стороной тактично обошел: Ну, мало ли, что женщине намнилось. А ты, побегав по ночной тиши, Примчалась распалённою кометой... И стали вы узор любовный шить Из яркой тьмы и сумрачного света. Как же ты здорово пишешь! Любуюсь-милуюсь... Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а если б не бежала я сквозь ночь,у нас -таки б не появились дети... Их двое, помнишь, дочь и...дочь, и их прекрасней нет на целом свете! А ты пишешь такие коменты, чо улыбка приклеилась намертво! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро дякую! Так приємно, що аж тепло на душі!
Відочка Вансель, 10.02.2013 - 22:54
Боже,яка краса.Хоча мені інколи здається,що наші вірші переплітаються.Мені здається,що я так теж могла написати.Видно,хтось нашіптує знайомий тобі і мені.Це вже не вперше...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знаєш, я думаю, ми не випадково зустрілись. Мабуть ми підшефні однії музи, і вона, хитрюга, щоб менше туди-сюди літать, звела нас до купи...
Парчевська Ольга, 10.02.2013 - 22:52
"І налипає на моє лице Ота тягуча павутинна тиша. " - оце просто перлинка лірично, чуттєво |
|
|