Шовкові трави нас вітали
І зорі свідками були
Щасливі ми,так милувались
І все раділо навкруги.
У позолоті місяць ясний
Чіпляв те щастя на хмари
Розчісував волосся вітер
Вмивались росами з трави.
Весело пташки щебетали
Туман коралі серебрив.
Долоні щастя лоскотало
Аматор-стрибунець все цвіркотів.
Берізки гіллям прикривали
Любовні чари, всі нічні
І запах чебрецю зімлілий
Все навкруги заполонив.
Стожари вийшли вже з-за хмари
Чумацький шлях весь просвітив
І кров у жилах загравала
Від переповнення чуттів.
Тоді були,тоді кохались
А спомин ліг у шлейф років
Не буде нас, кохання буде
Розбіжність у життя-кохаються,але не ми!!
ВІтати будемо, в світах вже вищих,
Де вимір-вічність
І безкінечним оберігом
Закоханим зійдем з гори...