На землю опустилась ніч
Закутала у темне покривало
На ньому зіроньки ясні-краплинки діамантів.
Ріжками місяць догори-неначе в морі човен
У ньому Гноми чарівні, гребли веслами.
Дивно́ у тій красі і спати не хотілось
У ніченьки прошу я сну-вона чарує дивом.
Закрила віченьки свої і відчуваю
Тепленький дотик неземний-с-ю-д-и!!!!....
Гном сів у ізголів"Я .....
Він Книгу розгорнув свою:
...-Дивись,ось сон твій чарівний,а ти- Царівна!
Це Царство неземне і навкруги все сяє.
До танцю запросив Король
В руках у нього посох,
Чарівну силу має він,як доторкнешся
Красу і розум дасть тобі
І Мудрістю озвешся,як запитаєш-
Враз все пропаде-радій і слухай
Твій час настав...
Дивлюся на Гнома я ,в його незвичні очі
....-Питання не озвучуй!
-За що тобі чарівний сон???
-Щоб ти писала вірші,
І опиши,який я Гном і звідки я прийшов
Це ж Безкінечність,Вічність!!!!!!......
Щоб люди вірили в добро
У щедрість,милість і любов,
Раділи всьому,
Щоб сон приходив в кожний дім,
Приносив сили.
Маленькі дітки-цвіт землі
Їх ніжні ручки-вони ж так вірять в чудеса
У місяця-човна для них дарунки.
Від нього сяйво неземне, заповнило кімнату
Мій Гном із Канцелярії Небес
Тримав він книгу" Всесвіт"
Розшитим золотом на перепліт,промінцем Сонця.
Щось ще хотів повідати мені-розмова обірвалась
Можливо там, пЕчать-небесна заборона ?!...
Поплив мій Гном в серпанку і стало темно
Розсіявся в нічній імлі,
Забравши діаманти-зорі.
Незвично тепло,радісно мені
І дотик в душу десь пробрався
Все описала тут,я присяглася......
P.S.
На милість я Твою не сплю
І пишу вірші знову
Так приказав чарівний Гном,
Я незрадлива...
Про що напишу - підскаже скоро
Тож я лягаю спать,бо вже співають півніі!!!!!...