Молодому сантехніку Валерію, нарешті випав вихідний день. Дружина, рада що чоловік залишився вдома, могла вирватися з домашнього полону по своїм справам, лишивши п’ятирічну доньку Маринку на батьківські плечі.
Маленьке, допитливе та непосидне дівча, якому явно в будні дні не вистачало уваги батька, раділо цьому більше всіх.
І от мама пішла. Відповідальність за дитину повністю перейшла до Валерія. Все б то нічого, але татусеві захотілося випити сто грамів, та й бажано до обіду поки не повернеться мама. Але як це зробити він придумати ще не міг - дитина з восьмої ранку вже гасала за татусем, де б він тільки не ступив кроку.
Першим його кроком була ідея гри в піжмурки. Але відразу маленький мозок Маринки спрацював що в великій кімнаті їй буде не зручно шукати тата і вона вигукнула: "ховаймося на кухні і в спальні", - батько тільки з сумом погодився.
Після хвилин тридцяти вони втомилися від цієї гри і тато запропонував їй погратися в комп’ютерні ігри (ось, думає, якраз дитина захопиться грою, а я тихенько до сімейного бару), але відповідь донечки його знову здивувала: "Татко, ти сідай за ноут, будеш стріляти, а я буду підказувати тобі місце знаходження ворога." Він знову з сумом погодився.
Пострілявши годинку вони знову втомилися. Потім батько почав розповідати історії про роботу, намагаючись приспати пильність Маринки, але не вдалося. Вона в кожній історії вбачала якісь дивні та нелогічні речі. Наприклад: "А чому водій, дядько Сашко не завіз додому першого дядька Степана, його ж ближче?"- чи - "Чому ж це дядько Іван побіг ледь не в кінець вулиці до кума за ключем коли можна було в Романовича запасний взяти?", - батько тільки те й робив, що дивувався з неї.
Потім він розповів їй так звану "казочку-лякачку". Після слів: "І впіймав мисливець Сергій Іванович ту мишу, яка гризла його хліб вже два дні живцем, затиснув її і з рушниці вистрілив їй в голову з тридцяти сантиметрів, потім розвернув її спиною і ще раз вистрілив", - дівчинка з подиву аж ротик відкрила і він скориставшись цим відразу побіг до бару. Але Маринка швидко прийшла в себе і відразу захотіла запитати: "Чому ж цей мисливець вистрелив аж двічі невже не можна було просто цеглиною прибити, чи тільки один патрон потратити?", - але батька вже поруч не було…
Зайшовши до зали, Маринка побачила як батько перехиляє чарочку і відразу запитала: "Татку, ти п’єш, бо тобі жаль мишку, мені також її жаль, налий і мені", - в бідного татуся від цих слів горілка зупинилася на пів шляху. Він і пити покинув… Назавжди…
Я, звичайно, не Станіславський, але НЕ ВІРЮ!!! Тобто в цей раз може й недопив те що хотів, але, щоб покинув пити назавжди... Пане Письменнику, Ви фантаст?..
Alex-dr_7(tericon) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я не фантаст, як бачите, тато-герой був дуже відповідальним, не хотів щоб доня бачила що він п"є.....а тут вона його і на гарячому от людина і кинула пити
дякую!
ще одну п'ятірку хочеться поставити 
