Усе змінилось, вже не так сьогодні сонце гріє,
Хоть і не так давно обіймала теплота.
Та тіло ще іти від жару літа не воліє,
І скрізь, на жаль, вже плаче осінь золота.
Усе змінилось, вже не чути тверезого сміху,
Що линув довкола, тай люди вже не ті.
Та часом згадую собі на втіху,
Я згадую, та все змінилось у житті...
Не той стрибок, тепер вже набагато вище.
Не ті думки, тепер не ті слова, й не ті пісні.
Закинуте минуле грізне на горище,
Та часто все ж приходить уві сні.
Великі філософські перспективи, все цікаво,
Інакший погляд на звичайні будні дні.
Усе нове, усе так грає ніжно та яскраво!
Весь світ чудес, немов відкрився у вікні!
Здається, ніби анітрішки не змінилась,
Проте, всі зайві речі зникли. Інші ж є.
І, мабуть, почуття мої якісь лишились:
Так хочеться, щоб це було лишень моє.
Усе, на жаль, змінилось, адже час не буде
Спинятись на короткому моменті забуття.
Тебе лиш той, хто тримає в серці, не забуде.
Бо решта - тимчасові. А тимчасові не потрібні для життя.
