Анотація:
Кожну геометричну задачу розв'язують з кінця. А кожна книга починається з першої сторінки. Я радий, що нарешті почав.
Присвята:
Моментам, коли життя тріщить по швах і розвалюється.
Епіграф:
Пане, дозвольте з вами не погодитись! Будь-яке мистецтво ставить одне завдання: розважити. Нікому не цікаво дивитись драму, яких і в житті повно. Пишіть комедію, маестро!
1.
Мабуть, у кожного було відчуття приємного напівсну, яке переривається ненависним писком будильника. Початок нового багатообіцяючого дня: нові події, нові люди, нові відчуття. Сигнал годинника лунав все голосніше, відриваючи Лію від думок. Але чи мав якийсь-там дешевий китайський механізм право переривати сон дівчини? Так, адже саме шістнадцятирічна Лія була його власницею. А снився їй дивний острів посеред моря: повітря, просякнуте запахом моря, високі пальми на піщаному пляжі і скеля, з якої потужним водоспадом летіла вода. Там було Щастя. Спитаєте, що таке "Щастя"? Це коли твої батьки не розводяться, коли є що їсти... і коли існує хоч одна особа, котра тебе по-справжньому любить.
Лія скинула залишки сну разом з одіялом: "Ненавиджу рано вставати. І чого не можна зробити школу з 11 а не з 9?" Дівчина одягнула простору "домашню" футболку і підійшла до вікна. Найбільше, чого б вона зараз хотіла- це теплий сніданок з філіжанкою кави. І щоб мама покликала снідати на кухню. І щоб тато заглянув до Ліїної кімнати, щоб перевірити чи спрацював будильник. Але цього більше не буде. Ніколи. Ліа міцніше зтиснула зуби, з останніх сил стримуючи сльози. А за вікном аномально теплий місяць травень доповзав до своєї середини. Місто вже давно прокинулось, сотні машини і людей розпочали щоденний коловорот, хоч сонце ще не виповзло з-за багатоповерхівок. На вулицях зеленіли дерева і трава пробивалася між плитками старого тротуару. Більше ніщо не нагадувало про те, що весна скоро завершиться. 25 травня. Скоро літо розкине крила і розпочнеться сезон відпочинку, туризму, купання в усіх водоймах, танців і обіймів. "Нехай обнімаються! Не в усіх такі проблеми, як у мене! От, наприклад, дівчинка, що живе в будинку через дорогу. В неї, напевно, все добре. Вона і слова "проблема" не знає.
Чомусь згадався старенький прикол: "У вас є проблеми? Якщо ні, то ви щасливі. Якщо все-таки є, то подумайте, чи можете ви вирішити їх. Якщо можете, то ви щасливі. Якщо ні, то немає сенсу плакати: це всерівно нічого не змінить. Будьте щасливі!"
Дівчина відірвала погляд від будинку навпроти. Голод давався взнаки: потрібно було негайно що-небудь з'їсти. "Довгий тріп туди і назад." - з усмішкою подумала Лія, йдучи на кухню. Не дивлячись ні на що, головна героїня залишалась невиправною оптимісткою. Її не здивував той факт, що вдома нікого не було. Постійні сварки батьків могли мати різні наслідки, але найчастіше вони обоє ішли з хати аж до пізнього вечора (і тоді в мами були заплакані очі, а від тата розходився запах дешевого алкоголю). Траплялись випадки, коли і тато, і мама залишалися вдома (тоді пізно ввечері поверталася Лія).
Невеличка кухонька розкрила свої обійми. Тут завжди приємно пахло приправами і чимось смачним. Парадокс: в кухні досі існувала атмосфера сімейного затишку за відсутності самої сім'ї.
В холодильнику було тільки півпачки масла. "На безриб'ї і рак-риба." - подумала Лія. Чорний хліб, покритий маслом- от і весь сніданок. Кави не було. Дівчина жувала бутерброд і думала, чим сьогодні зайнятись. В школу йти Ліа не збиралась:
- Ти стала геть неможлива останнім часом. З тобою просто нареально спілкуватися! - констатація факту. Найкраща (остання) подружка Лії покинула її, навіть не поцікавившись, чому дівчина так змінилася.
Чекатиму продовження =) Довгого коментаря не напишу - клавіатура поломана...
fire_maroder відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а покищо і немає чого коментувати. Я написав всього лиш сторіночку. Покищо. От буде вільний час- напишу хочаб 2 розділи, тоді й буде видно, що й до чого)
