Блакить вдихаю ніжну та шалену!
О! Як зацвіли нині небеса!
Розворушили похмурність буденну,
Із сірості розквітнула краса!
У дзеркалі калюжі – друзки неба
Та сонця метушливі промінці,
Вистрибують. Чого, спитати, треба –
Розворушити хочуть й камінці!
Дрібненькі іскорки засяли на граніті,
Проклюнулась травинка крізь асфальт,
Фату пінисту тчуть дерева з квітів,
Бо клич луна уже з газетних шпальт:
«Весну принесли на крилі лелеки!»
І діти на уроках не сидять…
Про крила мріють, про політ далеко…
А дошкільнята-гороб’ята цвірінчать
«Ну, мамо, тату, хочу погуляти!
Я у калюжу, чесно, не впаду!..»
Ходімо всі блакить небес вдихати!
Весна гука! Співа:
- Лечу! Ідуууу!!!!