Ти не такий як всі, незвичного кольору очі,
А вії довгі-довгі, аж по щоці лоскочуть.
Пронизуючий голос, що пробирає до крові,
наповнений барвистості із присмаком любові.
І руки як карбовані,
Але не із металу.
Хапузі дадуть відсічі,
Чи звільнять від навали.
І друзі бачачи їх,
Бувають навіть здивовані,
Адже закохані милуються
І на половинок фото цифровані.
Це може банальні риси,
Але для всіх однакові,
Для тих хто ходить в серці
із купідонів знаками.
