Родина Оленки,завдяки її матері - це,як добре відпрацьований механізм. Годинник,де кожен гвинтик має своє місце і тільки вона наво-
дить стрілки на ті чи інші події.Повний матріархат!Треба їй в тім віддати належне,чи то вмінням,чи з "чієюсь" допомогою,зуміла насадити
своїм дітям обов*язок у підтримці один одного.І,дійсно,невістка постійно
опікувалася молодшим братом, та й всією своєю родиною,а власна мати була
прикладом для доньки,як тримати в руках чоловіка та дітей. Мудра жінка
Поліна,зуміла до зятя підхід віднайти і популярно пояснити,що та іскринка,що жевріла в грудях Назара,під тиском буденності і суєти,почала гаснути...
Страшно представити собі,як в спину забивають ножа.А як своя дитина??
Оглядаючись назад в події,як в тому кривому дзеркалі,бачила перекривлене відображення своїх та чужих дій. Свого-Анна,аж сахнулась. Це була м*ягкотіла,слабка по-духу жінка. Як вона, мати,могла допустити,щоб син загубив себе?! А він від давна губився і в один момент на очах,перетворився в таку солодкувато-угодницьку маску. Кожна людина має якісь вади і якщо з ними не бореться,то хоча б намагається їх прикрити. Тут же вада- стала чеснотою,на показ. І нема вже в серці місця,ні до маминих слів,ані сліз.
А,як красиво усе починається?! Й згадалося,на світ з*являється дитина невинна і не зрадлива,поки довколо неї усе-диво. До сліз шкода,що це сприйняття таке мінливе,бо корективи починає вносить невблаганний побуд,де понад усе добробут.Людина стає біороботом із
добіркою програм і вони починають керувати її життям. Обов*язок та мрії погрузли і топляться у марноті.
Так і у сина,-подумала Анна.-Дорослий,а забув про родину,добро:воно
не потрібне,там головне бабло.І живе,чи сидить в круговерті зла.
Чи у нього цілком вже прогнила душа? Та йому певно здалося,ніби все
вдалося.Дивні бажання,загублені друзі..Якоїсь мелодії звуки чарівні..
Лиш мамині руки без доторку нині..