З її щоки котилася сльоза,
Вона була гіркою.
У серці -туга, то гроза
Вінча життя з журбою.
В її очах рида душа,
Посічена від болю,
Сховавши сина за життя,
Зазнала пташка горя.
Його вуста давно німі,
Не позовуть ніколи.
Не пожалів, не пригорнув,
Голубку свою в горі.
Ще молода, та все ж жива,
Скорившись гіркій долі,
Зневірилась, бо вже життя
Украла в сина доля.
"О, синку мій!Чому зрання
Пішов у домовину?
Не бачив світ,ще молодим-
На Сході син загинув.
Мій маків цвіт, ще не розцвів,
Та з вітром вже полинув,
Тобі ж так мало, мало літ,
Щоб вже лежать в могилі.
Мій ангел! Світ уже забрав,
Життя забрав у сина,
А він не жив, ще не кохав,
О Боже, як несправедливо!"
З щоки біжить сльоза,
Гірка сльоза рікою,
Нема життя,бо рідний син
Більш не повернеться ніколи.
Минуть роки, та всеодно,
Вони не згоять рани,
нема життя,що вже цвіло,
У тузі -серце в мами.
