...
«У городі бузина,
а в Києві – ді́дько»
Де не посій, то там воно і вродить
з дурних часів антихристів-вождів,
на жаль, не «во саду лі в огородє»,
а тут таки, між київських дядьків.
Хоч забагато честі для писаки,
що гавкає, а караван іде,
але ж коли це справді вурдулака,
то хто управу на таких знайде?
У канібала все меню гаряче.
Між блюдолизів щось таки вскубе,
бо всі суди він виграє́, неначе
джекпот від ГПУ і КДБ.
Не пожалію золотого часу,
віддам належне виродку «страны»,
вампіру українського Парнасу,
щоб кожен, хто до смаженого ласий,
утратив апетит до бузини.
Звичайно, що з модерну пієтету,
не виключиш брутальну бузину,
то хай хоч я від імені Поета,
за визбирані в смітниках сюжети,
за всіх – і з того світу прокляну.
За те, що вміє в душу наплювати,
за те, що пнеться в голі королі,
аби його пропхнули в депутати
представником народу у Кремлі,
що він, на заздрість Крезу і Мавроді,
дебелу книжку видав не одну,
про те, як в українському городі
збезчестити невинну бузину.
За цей памфлет Господь мені пробачить.
Це ж вам не про диявола сонет.
На жаль, в просте незнане «чотирнадцять»
про грішне не вміщається сюжет.
Попутав ді́дько, та пробачить дядько,
що я все, – бузина... та бузина…
Коли воно не варте так багацько,
то і саме прилипне десь до дна.
ID:
409487
Рубрика: Поезія, Панегірик
дата надходження: 16.03.2013 11:41:49
© дата внесення змiн: 22.03.2013 21:35:39
автор: I.Teрен
Вкажіть причину вашої скарги
|
