Ти не той, бо ніхто не той, і - ніхто не знав, що впаде стіна. Де ти був, коли брали Трою, допивали Грааль до дна? Де ти був, коли гасло небо перед сходом, у чорний час, незамінна моя потребо, найдорожча з моїх прикрас?
Хто бажав тобі надобраніч, обривав по півдня дроти, доки гусло чорнило в рані, несумісній з буттям на «ти»?
Хто дивився тебе незряче, чорно-біло, як фотокадр, доки били ключі гарячі із моїх роз’ятрених надр?
Я не хочу все знати. Годі. Це шкідливо діє на сни. Якщо «вчора» уже не в моді – про минувше не пом’яни.
Ми з тобою – закрита каста. Недоторкані і святі.
Ти не той, я не та – і баста.
Як на зло, ми усі не ті.
18.03.13
