Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ЛЮБОВ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ірина Лівобережна, 08.11.2013 - 23:02
Останній катрен - про мене! "незалежно від тебе – щаслива,і не сама"
Анатолійович, 20.04.2013 - 08:26
У Вас глибокий і сильний внутрішній світ, чудові і правильні переконання! Побільше б таких Людей, світ змінився б на краще!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пане Анатольєвичу! Ви - моє нині несподівано-теракотове радісне Свято!!!!!!!!світ УЖЕ змінився на краще... і змінили його сьогодні - Ви... отже, "схема", описана у цьому віршеві - діє! Світло помножується у наших серцях... коли я прокинулась нині і побачила, що сходить Сонце - отже, день буде сонячним, не похмурим, - тихо зраділа такому "оформленню" цього дня... але сердечним Світлом наповнили "по вінця" день цей мій - саме Ви... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та я вважаю Світло і Любов - єдиним - еманацією Всевишнього, чи Єдиного... тобто - Джерела...стосовно "мономанії" - вилучила того вірша... думаю, навіть не дивлячись на деякий внутрішній мінор мій, з безкінечністю зими пов"язаний, не варто жартувати чи легковажити такими "термінами" і темами... усе сказане, а тим паче написане - має силу... тому видалила - щоб не мало... вважайте, що це моя відповідь на Ваше питання під тим віршем... Тамара Шкіндер, 25.03.2013 - 17:46
Додам,ваш вірш, як на мене можна викорустовувати як мантру, як інструмент для духовного очищення і, як наслідок, тілесного сцілення.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о... це несподівана думка... але мої "плани" набагато скромніші - приблизно такого результату я мріяла б: "..ага... - подумала б собі людина - он як воно все і заради чого відбувається.. ні, МОЮ любов - я збережу від перетворення на протилежне... бо вона - Світло МО-Є..." а якби ще й двоє сказали б - "збережемо НАШУ Любов... бо вона - Світло НАШЕ..." але тут треба через страх взаємний переступити... недовіру взаємну... прийняти досвід "блудного сина", як істину - адже суть цієї історів в тому, що той, кого справді люблять - завжди буде прощеним і прийнятим радісно "додому"... коли, наблукавшись, усвідомить свої помилки, промахи - завжди може повернутися до тих, хто любить його і кого він (зрозумівши, нарешті...) - любить... всі ми - блудні Божі діти... Він дає нам Свободу Волі - щоб ми, наблукавшись світами, і навіть сподом світів, пізнавши "на власній шкурі", що таке зло - ДОБРОВІЛЬНО ЗАХОТІЛИ повернутися до НЬОГО і до Світла ЛЮБОВІ Його - як до рідного і єдиного нашого дому... бо саме ДоброВільність Любові - важить... блудного сина, який повернувся "додому" - ніщо більше і ніколи не звабить - він уже знає, що там, за звабами тими насправді чекає його... Бог усіх нас любить, підтримує у труднощах стежок вільнообраних наших і чекає - прийдемо до Нього - і буде Свято велике... радісне... "син" зрозумів і вернувся!.. так само і між людьми малося б бути... право піти назавжди і право - назавжди повернутися, але "не в ту саму воду", а в чисту... усвідомлено... добровільно... і з любов"ю... для такого - треба усього лише ЗНАТИ, що ти любиш і ЗНАТИ ж, що люблять тебе... все просто... дякую Вам, пані Тамарочко... хоча, якщо якусь думку повторювати, як мантру, то вона справді стане - установкою... набуде Сили... тому, згодна з Вами... але це - право вибору кожного... Тамара Шкіндер, 25.03.2013 - 17:10
любов свою зберегла – не прогнала… слідом не прокляла, не зненавиділа – люблю собі, тихо і затишно – як і любила… любов моя – лагідна і красива… усього лиш – поруч тебе нема… але я незалежно від тебе – щаслива, і не сама - квінесенсія цікавих, глибокомудрих філософських роздумів. Спавсибі Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, люба пані Тамарочко... цей фрагмент, як ніби ілюстрація до теми, ніби "практична вправа" після теоретичного матеріалу - в смислі, як цю теорію можна примінити на практиці... усього лиш - не дозволити використати себе, як прилад, що трансформує енергію любові (Світла)у гаввах... "червону росу"...здається, віддалено маячить тут "непротивлєніє зду насилием"... ну, і абсолютна порада Христова - "Живіть, як діти..." - діти не знають, що таке помста чи обрАзи надовго... образили - заплакало дитя, заспокоїли - усміхнулося... і все... ніяких затаювань... підрахунків-розрахунків - просто - як погода - то сонечко, то дощик... і все - любов... яка навіть не називається отак конкретно... безтурботність буття - найвищий позитивний тон і - Богоспівтворчість... дякую Вам, люба пані Тамарочко... Ви... я сподівалася на Ваше мудре розуміння... Олекса Удайко, 25.03.2013 - 08:22
"люблю собі, тихо і затишно – як і любила… любов моя – лагідна і красива…" Кожен би так, було б менше зла!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о.. якби люди захотіли дізнатися, що відбулось би, якби услід "проминулій любові" вони не кидали камінням і грудками бруду, не страждали і не мучилися... світ принципово змінився б... бо енергію мук поглинає зло, саме для того воно і мучить, псує чисту енергію любові взаємної людської - "нашептами" своїми -щоб поласувати і насититися...якби люди не страждали (а страждають вони хіба через "втрачену свою любов"? - як це можна СВОЮ любов утратити, проти власної волі? це неможливо... - страждають і ненавидять - бо - "втрачають права власності на коханого-кохану своїх..." - "ти більше - не мій, не моя..." - он у чому оспіване всією літературою, і не тільки, горе... - але хіба любов - це право власності і контролю?...) - то якби люди, знавши "механізм" псування світлих їхніх почуттів, - не страждали - то не годували б своїми випромінюваннями страждань зла... тоді злу не було б жодного сенсу людям "нашіптувати"... отака схема виходу із-під залежності від сил зла - проста, як і всі істини - просто любити... і не намагатися заволодіти... "одЕржати"... (від "одєржімость") дуже тема ця "обширна"... не знаю, як звучить оця моя спроба втиснути її у кілька рядочків... але - Ви, пане Олексо, сказали САМЕ ГОЛОВНЕ - і це мене обнадіяло... бо суть цього вірша, якого я (спільно з Гаввахом - там механіка дії зла) - вважаю своєрідною моєю "підведеною рискою"... вдячна Вам, більше, чим можу висловити... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пані Вірочко, вдячна Вам і радію, бачивши Вас... справді радію...
морський лев, 20.03.2013 - 21:34
усього лиш – поруч тебе нема…але я незалежно від тебе – щаслива, і не сама Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
любий пане Морський Леве, таку позицію я називаю наразі "ідеєю незалежного щастя"... здається мені, це щастя справжнє, бо його ніхто не може ні розбити, ні відібрати - заховане у собі - як перлина у перлівниці-скойці... дякую Вам за візит і "підсвіточку"... alla.megel, 20.03.2013 - 06:52
Дякую, пані Валю, за нове поринання у космос Вашої поезії. Кожного разу читаючи завмираю: ну як же можна так написати, щоб зримо цей космос було видно! Неймовірно!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пані Алочко! щиро вдячна Вам за слова Ваші - завжди щирі і кращими почуттями сповнені... я його (Космос мій) - бачу... і мені здається - так усі... якби Ви не бачили його насправді, Ви не побачили б його і в моїх рядках чи за ними... отже - виходить - ми з Вами - "космонавти"... чи - небожителі, краще?...
ГАЛИНА КОРИЗМА, 19.03.2013 - 19:10
Глибинну думку надає зміст вашої поезії. поринаєш у інший світ бачення. І все ж таки цікаво знати, яке перо у поета. У вас, Валю: любов наша – Світло із Джерела: радісною була, як висхідна сила – розгортала навзаєм крила… Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба паніГалино, дуже-дуже вдячна Вам за слова Ваші... і що поринаєте у світ іншого (мого) бачення - емоційно співтворимо з Вами, отже... і це так прекрасно знати...
Окрилена, 19.03.2013 - 09:06
Світло-Любову серці людини помножується… і випромінюється – весело ллється – радісно віддається Потреба любити - бажання поділитися теплом сонця зсередини і цим же стати щасливим Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
потреба любити - таку потребу має Бог... а ми - за образом і подобою...дякую Вам, пані Окрилена... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
рада, пане Віталію, що Вам подобається письмо моє...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, люба Віточко... щастя - це внутрішнє душевне наповнення...
|
|
|