Ти з вечора втомилась, встала рано
Засумував іще один з буденних днів
А серце мені винесло догану
Тебе ж бо не розрадив, не зумів …
Якби ж я міг, лиш помахом руки
Немов маестро на безсмертнім полотні
Затерти цю печаль і радість принести
У ніжні риси, в помисли твої …