Я бачила, як іде дощ,
Я рахувала його кроки.
Та збилася лічба моя
І завдала мені мороки.
Мільярди кроків одночас,
Я не змогла їх всі відчути.
Складним це видалось мені,
Не бог я, ним не прагну бути.
«Чи бачили ви, як іде дощ?» -
Уперше запитав да Вінчі.
Я здивувалася – «Авжеж».
Проте, він говорив про інше.
«Вповільни хід своїх думок,
Ввімкни режим близького виду
І ти побачиш дивину –
Той самий дощ, що йде без спину.
Впіймай краплину на чоло,
Відчуй на смак, на нюх і дотик,
Поглянь на неї із добром,
Зігрій теплом своїм, як котик.»
Я бачила, як іде дощ, -
Це сльози ангелів із неба,
Це істина життя і світу,
Її побачити лиш треба.