Надихнув перегляд мюзиклу Les Misérables. Це не є криком душі, це просто слова які склалися в вірші!
Ну що коханий, це тобі лист від мене…
Дивуєшся, але я все таки і звідси дбаю про тебе.
Ти подумаєш: навіщо я таке собі зробила
Навіщо себе навічно згубила…
Так було потрібно ,забуть, не переймайся
Я прошу одного, будь ласка, як я не здавайся…
Я відчувала, що ми з тобою близькі душею…
Я думала, що буду назавжди твоєю…
Проте… ти цього побачить не зумів,
І мене до кінця не зрозумів.
Я надіюсь, що ти все таки будеш мене пам»ятати…
І не будеш себе ні за що картати.
Я хочу знати, що знайшов ти хоч когось собі
Для тебе б підтримка була в біді.
А що про мене, мені тут дуже тяжко
Я б сказала навіть трішки боязко.
Через сотні тисяч років можливо колись,
Мені Бог простить,будь ласка за мене молись…
Надія ще є, а що зараз залишилось мені
Пектися і грітись у чорній смолі…
Я вже тут потріщки звикаю,
І задоволення отримувати від того починаю
Не повіриш, мене мучить лише одне
Я бачу скрізь лише обличчя твоє…
Я бачу лиш тебе, тебе коханий бачу
І надіюся що ти мене пробачиш…
Я знаю,тяжко, хоча тобі завжди байдже було…
Тебе я пробачила, це просто минуле…
Можливо, ти розчарувався, боявся кохати
І справжні почуття не зміг розпізнати…
Але не про це я хотіла тобі написати,
Думала про пекло тобі розказати…
Та досить слів, закінчується папір…
Будь щасливий, ти в свої сили повір…
Я надіюсь мої молитви полетять в небеса…
На землі мабуть зараз розквітає весна…
26.02.13 22:57
