ми створили всесвіт
де кожен невпевнений крок
супроводжується вже досить міцними
спогадами
і чим болючіше слово
тим більша кількість мовчань
у відповідь
починай вже ненавидіти
себе
якщо ще хочеш колись покохати
дозволь собі нарешті
вмерти
в комусь
щоб не вмирати
по-справжньому
отримай можливість народитися
знову
і по-справжньому
та на цей раз більш
менш схожою
на оригінал
себе
майбутньої
дозволь мені не захищати тебе
від гострих лезових поглядів
у підсвідомість
від глибоких занурень
у порожнечу болісних мовчань
у темряві твоєї власної тиші
яка тим не менш зцілить кожного
оманливою сліпотою
захололих від солоної вологи
слів
привиди віршів
ще довго будуть переслідувати
твої руки та очі
огортаючи важкою плазмою
відчуттів
тих хто поряд
поки врешті решт не поселяться
у тобі
на кінчиках пальців
часом з’являючись
під час обрядових вигнань
слів
і стаючи настільки реальними
що одного разу навіть ти сама
в них
повіриш
.
*фонова композиція –
When Mine Eyes Blacken
«Beneath Pale Stars»
