Місто важке, плаксиве
раптом стає приємним
на дотик
І такий ненависний дрібний дощ
як ніколи доречний
і вже не страшно жити
гармонія виливається з навушників
молоком з корицею протікає у стомленому тілі
зникає біль у скронях
все складне стає зрозумілим
тісно мені з собою
натхнення ллється
збирається в велике гірське озеро
набираю повні жмені і хлюпаю в обличчя
я згадала усі свої мрії
випускаю внутрішній світ на волю
