Зламала троянду
Рожеву і бліду,
В казковім зеленім
Вишневім саду.
Зустріла милого
Я в тому саду,
Навіки розбила
Серденько йому.
А цвіт був чудовий,
П'янкий аромат,
Розлився по всюди
Дурманить мій сад.
-Це був мій казковий
Чудовий роман,-
-Це був не обман-
-Це був мій роман.
Меліса та м'ята
Духм'яні такі,
Троянди звабливі,
Рожеві й п'янкі.
Посиплю стежину
Пелюстками руж,
Своєму милому
Низенько вклонюсь.
Вклонюсь за кохання,
За вірність, тепло,
Вклонюсь я за щирість,
Та мудрість його.
Козаче,коханий,
Ти доля моя.
Омріяне щастя,
Любове моя.
Твір наче простий, наповнений виразним народно-пісенним струменем, але все ж таки відрізняється від фольклорних зразків. У ньому присутнє авторське оригінальне начало.
Ярмульська Галина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00