Обніму тебе і не випущу
Ні на день, ні на два, ні на вік...
Чи ти пасткою, чи ти річищем
Назовеш почуттів тих потік.
Обніму тебе! Ні, не силою...
Хочеш, зовсім тебе не торкнусь?
Я голубкою сизокрилою
Над тобою у небі здіймусь.
І літатиму-обніматиму
Весь той світ, у якому живеш...
І ніколи вже не питатиму:
„А мене ти колись обнімеш?”
Ну, тут все ясно! Куди він дінеться! Після такого шквалу почуттів!
Катерина Шульга відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якби він ще звідкись такий узявся - той, кого аж ось так бажалося б обійняти, то, певно, і справді НІКУДИ НЕ ДІВСЯ Б!
А так - доводиться ховатися від суцільних розчарувань у тенетах поетичних сублімацій... ДЯКУЮ ЗА КОМЕНТАР.
Катерина Шульга відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Красненько дякую!!!
Як справи з березовим соком? А то ми нашою перепискою декого так заінтригували, що йому аж закортіло "милуватись пролісками і "подоїти" берізоньки"!..