Жити, безперечно, важко, а буває, що просто немає бажання, все набридло, ти втомився... втомився кожного ранку розплющувати очі, посміхатися, коли всередині нудить, а вечорами хочеться проливати сльози, бо життя несправедливе.
Жити важко, носити ці проблеми у порваній кишені і весь час робити вигляд - все добре. Одноманітні дні змінилися іншою порою року, а ти ще спиш... спиш у мріях, але маєш їсти реальність. В дитинстві був голодний нею, чув лише окремі її фрагменти, а зараз вже її надлишок.
Відкрив двері, зайшов в себе, поговорив, вийшов, зачинив, загубився... між людьми, між різними світами.
Жити важко, навіть її/його присутність не приносить нічого, крім нової замкненості... в собі.
Йдеш невідомою дорогою, з собою, закутавшись у тепле одіяло і з валізою, йдеш, повільно, сам.
Хто ключ твоєї душі? Мама, друзі, знайомі, невідомі? Шпалери душі пошарпані, а клей де?
На горлі душить затягнутий ремінь, хочеться додому, але ти вже далеко... Повинен продовжувати йти, набиратися сил, щоб знову повернутися.
Не дивуйся, якщо замОк буде змінений, це тому, що ти новий. Це не означає. що кращий, просто вже не той. Змирися, інакше не буває. Винятнів тут нема, принаймі це точно не ти.
Знайди себе в собі.
Люблю реальність... можливо я садист, але це лише тому, що ялюблю жити і помирати... в собі, знаходити себе, губити, копіювати, убивати, щоб просто бути, ненабридати собі... шось прорвало сьогодні, гарно написали, дуже знайомі відчуття, можливо відношення трішки інше, але відчуття знайомі.
Doll відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а, можливо, це навіть в якійсь мірі добре, що Ви такий?
дякую
