Суєта доріг...
Тисячі людей,..
В місті завше біг...
Шум чужих ідей...
В місті метушня,
Гамір кожен день,
Всі кудись летять,
Закликом грошей...
Всі кудись ідуть,-
Хоч спинився б хтось,
В місті не живуть!
В місті "роблять щось"...
Кожен десь іде
В гаморі проблем,
Страх усіх веде,
День отам за днем...
Хоч прокинься ти!!!
Серед цих людей,
Залишай там сни,
Щоб не спати в день!
Щоб собі знайти,-
Рідний Власний Шлях,
Дай Душі весни, -
Твоє тут життя.
Дай їй полетіть,-
До своїх надій,
Хай вона в цю мить, -
Вчує голос твій.
В голосі слова:
"Я з тобов іду!
Ти лиш заспівай!
Я тебе знайду!"
Вірш написанний під впливом думок про те, яким метушливим, сірим і одноманітним може бути життя в місті. Особливо якщо людина живе лише заради того щоб назбирати собі грошей на проживання.... Ба навіть якщо людина гребе гроші лопатою, то вона теж не є щасливою, бо її життя зведене лише до погоні за грошима, а не за справжніми цінностями і потребами душі.
Дякую:)
