Так буває, хоч руки білі, та чорніша за ніч душа,
Певна річ: у гадючій плоті – вдосконалене гадюча,
Злорадіє: «не ликом шитий», бо на троні – то вже король,
Хоч дволика у нього пика і фальшиву він грає роль.
Товстошкіре нутро, як диня, і без болю йому простіш,
За монету він зрадить брата, та і душу продасть за гріш.
І написані ним закони обіймають гріховну суть,
І його мільйонні клони, наче тіні, за ним повзуть.
Не питаючи волю Божу, топче злобно чужі сліди
І запитує час крізь зуби: «Як нам далі? Тепер куди?!»
Тож яких ти батьків дитина і нащадок племен чиїх,
Що ідеш за гріхом Пилата, учиняючи власний гріх?
Хороший вір пишу зразу. Гадюка прямо стержень вірша. Але можна посилити його ввівши внутрішні рими. Вони трохи є закони- клони, шитий (ликом) - пика, в перших двох можна зробить руки-гадюки. Замість дині (вата)-брата. Але це робота. Трудимось?
Леся Shmigelska відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А як інакше?! Без цього труду, напевне МИ не МИ! ДЯКУЮ!!! З вами віршопраця стає в енне... легшою!