Яка в неї чудесна, пружна шкіра!
Бліда і чиста - вкритий снігом лід.
Вона на дотик - мовби та перлина,
Добута тяжко з-під глибин морів…
А її погляд! Ніби два віконця
Повідчиняв назустріч хтось грозі,
Забарвились в понуре небо очі:
У блідо-синьо-сірі кольори.
Вона нині русява, мов із пісні
Про дівчину-красуню Україну,
А от колись, в далекому дитинстві
Було волосся в неї біле-біле,
За сніг біліше – наче цвіт ясмину,
Що у вікно відкрите загляда,
А зараз спадає їй на спину,
Як на картинці – до талії, коса…
