Я не можу пробачити тобі не твоєї нелюбові до мене, а сам страх, саму твою нездатність визнати цей факт.
Чоловіки, на жаль, вони такі: можуть працювати пожежниками і заходити до палаючого будинку; міліціонерами, і ловити особливо небезпечних злочинців; можуть піти на війну і пожертвувати життям; можуть мати десятки медалей "за мужність". Але жоден з них не зможе сказати «ти мені не подобаєшся» або «я тебе не кохаю». Вони придумають мільйон відмазок, аби скинути цей тягар із себе, і «як би не образити тебе»:
• "ти мені як сестра/подруга"
• "я звик до того, що ми друзі"
• "ти занадто хороша для мене"
• "я тебе невартий"
• "я не хочу псувати тобі життя"
• "ти заслуговуєш кращого"
• "я не той, хто тобі потрібен"
• "я не готовий зараз до серйозних стосунків"
• "я ще досі переживаю розрив із своєю колишньою"
• і УВАГА! НАЙДИБІЛЬНІШЕ!!! АБСУРД З АБСУРДІВ І МАРАЗМ З МАРАЗМІВ: «ти ідеальна, але я люблю блондинок/брюнеток/рудих» (ну, а ти, відповідно, не попадаєш у потрібну категорію)
Їм легше полетіти у космос, побороти страх висоти, їм краще мучити себе і свою «псевдокохану», а, деколи і скакати у гречку, аніж визнати: єдине, що тримає його біля тебе – це загроза пережити твої істерики та сльози, а, інколи, і погрози покінчити життя самогубством.
Вони обіцяють передзвонити; їздять у термінові відрядження; залишаються допізна на роботі, завалені по голову невиконаними завданнями; у них дуже часто раптово сідає батарейка, і, у це просто, ну дууже складно повірити, але ніколи немає зарядного на цій же роботі, і у друга/колеги телефон позичити – це теж із рубрики фантастики, а які в наш час стаціонарні телефони і тому подібне? Про що ти взагалі говориш?
Найбільше мені подобається безпройграшне оправдання «Я БУВ ЗАЙНЯТИЙ». Бідолашні дівчатка, які, після отримання чергової обіцянки передзвонити, через три дні беруть слухавку і роблять величезну дурницю, найчастіше чують саме це. Але невже ти віриш у те, що він аж НАСТІЛЬКИ зайнятий, що не має часу, навіть, щоб подзвонити і сказати: «я передзвоню тобі ввечері/завтра, бо сьогодні дуже завалений»? Я перевірила за допомогою секундоміра – це займає менше п*яти секунд. ВІН БЕЗПЕРЕРВНО ДВІ ДОБИ ВЛАСНОРУЧНО ТЯГНЕ ПО ПОЛЮ ПЛУГ, ВИСПІВУЮЧИ ПРИ ЦЬОМУ ОПЕРНУ АРІЮ НА ПРИЙОМІ У КОРОЛЕВИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ? Якщо «так», то тоді я згідна, у нього може і не бути тих п*яти секунд, але, ЛЮДИ ДОБРІ, Я ВАС ПРОШУ: це ж 5 секунд! Звичайно, я можу повірити, і у те, що можна мати погану пам*ять і, до повного щастя, ще й втратити номер телефону, але якщо ти йому дійсно потрібна і він дійно хоче почути тебе, повір мені, він зробить це!
І дурня усі благородні мотиви і «жертвування собою, аби не зробити тобі боляче». Це просто запудрування мозку, це як замінник цукру: солодко, але зовсім не те.
Чоловіки до останнього будуть чекати вигідного моменту, аби максимально сухим вийти із, пролитого його псевдообраницею, моря сліз. Але вони нездатні, стоячи ПЕРЕД цим самим морем, сказати «мені потрібен океан», бо бояться цунамі…
если женщина любима, приползешь и полумертвый,
даже если ты вручную пропахал сто тысяч га,
встанешь, хоть противный кто-то накачал тебя снотворным,
и пойдешь без промедления через бури и снега.
если женщина любима, позвонишь с другой планеты,
изложить конкретный список навалившихся причин,
по которым ты не можешь заглянуть к ней на котлеты,
чтоб она не предложила их кому-то из мужчин.
если женщина любима, но разбиты телефоны,
нет в пустыне телеграфа, и отсутствует почтамт,
у тебя в запасе в клетке есть всегда почтовый голубь,
чтоб отправить к ней с приветом чувств изложенных десант.
претворишь в судьбу мгновенно сотни хитрых комбинаций,
чтоб добраться до желанной хоть в обход, хоть напрямик.
если женщина любима, ты найдешь, как с ней связаться,
чтоб подумать не успела, что забыл о ней на миг.
(автор поезії - Злата Литвинова)
ID:
417327
Рубрика: Проза
дата надходження: 10.04.2013 16:02:05
© дата внесення змiн: 13.05.2013 20:32:04
автор: Настя Мозгова
Вкажіть причину вашої скарги
|