(присвячую нашим журавочкам-заробітчанкам)
***
Гірко плаче осінь у твої долоні,
Сива моя нене, матінко моя,
Журавлина доля у твоєї доні,
Пригортає на́ніч хата не своя.
Не свої хороми напирають сіро
До утоми-болю струдженим рукам,
Що не раз ведеться падати у прірву
Темної знемоги за мізерний крам.
За надії крихту у пожухлій жмені -
(О, яка ж то ноша, Господи, важка!)
Поки догорають вигони зелені,
Поки скаче сонце дике, як лоша.
Тинною журою вимащені днини,
Виписані слізно на листках душі...
Мов полинним лугом за́прано стежини,
Де зблудило долю в сонні спориші.
Гірко плаче осінь під вікном у мами,
Тулиться устами сумно до землі.
Там ридає й ненька сива молитвами,
Поки відлітають в далеч журавлі...
(25.03.13)
"тут у рабській покорі спини гнем до землі,
зносим все : І страждання ,і сум .
Спам"ятайтеся,владні державні мужі -
за що ви народ свій віддали на глум ? "
Лесенько , у мене немає слів виразити тобі вдячність ...я плачу.Плакатимуть і всі "журавочки" ,читаючи його .дякую тобі ,миле сонечко !
Українські заробітчати тільки офіційно переслали на Україну 7.5 міл'ярдів доларів в минулому році. Це більше ніж всі міжнародні інвестиції. А щоб вони робили тут? А вірш гарний, жалко діток. Хай сидять на шиї у голодних батьків.
Щемно...Важко поневірятися по чужих світах, не чуючи рідної мови, місяцями, а то й роками не бачачи найрідніших людей... Влучно підібрані образи, пронизані щирістю почуттів, торкають душу...