Колись, хрещений мій сказав,
Що слово треба розвивати,
І на книжки наполягати,
Щоб риму вільно управляв.
Я схоже, слухаюсь пораду –
Беру в правицю олівець,
Слова лягають ряд до ряду
На чистий, білий папірець,
Бо від душі пишу, без злоби
І з недругом не маю справ,
А як і з’явиться , то щоби
Господь йому здоров’я дав.
Я добрий і з людьми я дружній
І «ніжний», інколи, без меж,
Та не дратуйте мене дуже,
Бо й лютим я буваю теж!
Коли розсерджусь – не зівайся!
Ховайтесь в нори вороги
Тікайте миші всі від зайця
І більш до мене ні ноги!..
О це писака ! Ну вже й пише…
Не вірші це, а список слів,
Цьому поету, як не лишнє -
Піти пожити десь у хлів.
Там слухачі знайдуться швидко –
Корови,кури, пацюки,
Нічого, що пахтить і гидко,
Так, може виб’юсь в «спартаки»!..
В корови збільшу я надої,
І кури яйки понесуть,
І від поезії такої
Свинюки салом обростуть…
Та плани можуть і не збуться,
Не стану фермером, як знати?
…Корови задом повернуться -
Їм на поезію на…чхати.
А може трохи потренуюсь?
Та ні, не піду до свиней –
Дивись і зовсім розмалююсь,
Все ж краще буть поміж людей!
Хай ніхто не думає, що гумор легко писати. Це один з найважчих напрямків поезії. І коли, з'являється легка посмішка у читача, то це вже досягнення. А тут посміхався.
супер 
