пісня з кінофільму «Дом Турбиных»
(переклад)
Вітер весняний нам пісню наспівував.
Плинув над містом наш зоряний час.
Запахи ніжні акації білої
з ночі до ранку бентежили нас.
Під весняними короткими зливами
разом бродили по темній воді.
Боже, якими були ми наївними,
як ми ще вірили в щастя тоді.
Скроні з роками вкриваються інеєм.
Де ж торжество білих віток живих?
Тільки в годину хурделиці білої
щось нагадає сьогодні про них.
В час, коли вітер вже марші виспівує,
знову і знову пригадую я
грона медові акації білої,
що неповторні, як юність моя.
Кетяги пишні акації білої,
теж незабутні, як юність моя.