Сонце, кругляве, слизьке і лисе,
Котиться, випало із колиски,
Кожен, хто бачить, той буде по вінця
Повен, а потім вода переллється,
І вже ніколи не вийде з кола –
Ніколи – сни розмінялись на будні.
Дзвінко з кишень випадають жовті
Дні, і летять, і летять у тишу.
Холодно, холодно, холодно – хочеш –
Я заплачу за чужі химери:
Що тобі, Господи, що тобі видно
З вікон брудних провінційних лікарень -
Небо зеленого кольору смерті,
Хмари, розірвані в шмаття хмари?
Крапка маленька, просто крапка,
Стій і дивися, стій на місці.
Місяць на небі зависне, скисне
Музика – більше не буде сплесків.
Господи, де я, навіщо, хто я,
Господи, де ти,
Дитино вічна?
Вернешся сонце доколисати?
ID:
424063
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 11.05.2013 00:29:13
© дата внесення змiн: 11.05.2013 00:29:13
автор: Yelyzavetka
Вкажіть причину вашої скарги
|
