Ти ніколи не любиш читати,
Тоді все розповім тобі я.
І щоб мрії твої розгадати,
Я віддала любові життя.
Я втомилась, наплакалась знову,
Я ж кохаю і просто люблю.
І сьогодні ми маєм розмову,
Як продовжити долю свою.
Один розумний землянин,
Сказав: “В любові закон один:
Коли любиш віддаєш, що маєш
І що ще віддати вже не знаєш.”
Але мені набридло віддавати,
Чекати і вночі безтями,
Шукати де твоє плече,
Коли сльозинка протече.
Я – всього на всього людина,
І не кажи, що я красива,
Я багато в тебе не прошу,
І любов за двері не відношу.
Я поваги до себе благаю,
І підставити вчасно плече.
І спокійної ночі бажаю
Котинятко моє дороге.
Якщо погано біля мене,
Ти просто, милий, розкажи.
Життя, коханий, швидко плине,
І легко розвести мости.
Давай робити щось з життям,
Не забруднити любові буттям.
Давай жити і гори здолати,
І разом навчимось ми кохати.
То ж я прошу не зламай мене,
Маю серце від Бога одне.
І душа не широка як вітер,
І життя не заправиш як принтер.
Ти люби, бережи і надійся,
Ти живи, в добру душу одінься.
Я чим зможу, тим поможу… 6 лютого 2008 року
